Міністерство юстиції України нагадує: не все, що з’являється у подружжя під час шлюбу, належить обом. Сімейний кодекс України чітко визначає, яке майно є спільною сумісною власністю, а яке — особистою приватною власністю кожного з подружжя.
🔹 Що вважається спільною власністю подружжя
Відповідно до статті 60 Сімейного кодексу України, майно, набуте чоловіком і дружиною під час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності — незалежно від того, чи мав один із подружжя власний дохід.
Причинами відсутності доходу можуть бути навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми або хвороба.
🔹 Що не є спільним майном: особиста приватна власність
Стаття 57 Сімейного кодексу визначає перелік майна, яке належить лише одному з подружжя і не підлягає поділу при розлученні. До такого майна належать:
-
Майно, набуте до шлюбу.
Усе, що належало чоловікові чи дружині до офіційної реєстрації шлюбу, залишається їхньою особистою власністю. -
Подарунки та спадщина.
Майно, отримане під час шлюбу в порядку спадкування або за договором дарування, належить лише тій особі, яка його отримала. -
Майно, придбане за особисті кошти.
Якщо під час шлюбу придбано річ, але за гроші, які належали одному з подружжя до шлюбу, — вона вважається особистою власністю. -
Житло, приватизоване одним із подружжя.
Квартира чи будинок, приватизовані відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», належать тому, хто здійснив приватизацію. -
Земельна ділянка, отримана під час приватизації.
Земля, отримана у власність у результаті приватизації або безоплатної передачі державою (у межах норм, визначених Земельним кодексом), належить лише одній особі — тому, хто її набув. -
Речі індивідуального користування.
Це одяг, взуття, косметика, засоби гігієни, лікувальні препарати, прикраси тощо — навіть якщо вони були придбані за спільні кошти.
❗ Виняток: речі, придбані для професійної діяльності (наприклад, музичні інструменти, медичне обладнання, оргтехніка), не належать до цієї категорії — вони є спільною власністю подружжя (стаття 61 Кодексу). -
Премії, нагороди за особисті заслуги.
Якщо один із подружжя отримав премію чи нагороду, вона належить йому особисто. Однак суд може визнати право другого з подружжя на частку, якщо він сприяв її одержанню (догляд за дітьми, ведення господарства тощо). -
Компенсації та страхові виплати.
Кошти, отримані як відшкодування за пошкоджене особисте майно або за завдану моральну шкоду, а також страхові виплати за договорами страхування життя чи здоров’я — належать особисто отримувачу.
🔹 Особливі випадки
-
Майно, набуте під час окремого проживання.
Якщо подружжя фактично припинило шлюбні відносини, але шлюб юридично не розірвано, суд може визнати майно, набуте в цей період, особистою приватною власністю кожного з них. -
Спільні та особисті кошти при купівлі майна.
Якщо для придбання майна використовувалися як спільні, так і особисті кошти одного з подружжя, то частина, пропорційна особистому внеску, належить йому особисто. -
Дохід від особистого майна.
Згідно зі статтею 58 Кодексу, якщо майно, що належить одному з подружжя, приносить дохід (плоди, дивіденди, приплід тварин тощо), цей дохід є власністю того, кому належить річ.
🔹 Шлюбний договір
Подружжя або особи, які тільки подали заяву про реєстрацію шлюбу, мають право укласти шлюбний договір.
У ньому можна визначити:
- який режим власності буде застосовуватись до майна, набутого під час шлюбу;
- що певне майно не вважатиметься спільною сумісною власністю;
- розподіл майна як спільної часткової або особистої приватної власності.
Таким чином, шлюбний договір дозволяє подружжю самостійно врегулювати майнові відносини та уникнути суперечок у майбутньому.
🔹 Розпорядження особистим майном
Відповідно до статті 59 Сімейного кодексу, той із подружжя, хто є власником майна, має право самостійно визначати порядок володіння та користування ним.
При цьому необхідно враховувати інтереси сім’ї та дітей, а також права інших членів сім’ї, які мають законне право користування цим майном.
✅ Підсумок:
Не все майно, набуте під час шлюбу, є спільним. Сімейний кодекс чітко регулює, яке з нього належить кожному особисто. А шлюбний договір може стати ефективним інструментом для справедливого розподілу майнових прав і уникнення конфліктів.
